Гьорліц. Дрібні історії з Німеччини

Німецьке місто Гьорліц (Görlitz) від польського Згожелець (Zgorzelec) відділяє невелика річка - по суті, це одне місто, але квиток на поїзд до німецької станції значно дорожчий, тож ми вирішили зекономити і пройти кілька кілометрів пішки. В Згожельці є дві станції, нам здалось логічним вийти на тій, що ближче до кордону. Виходимо... на такій сільській околиці, обабіч станції зеленіють сади і городи... а за кілька метрів вже починається залізничний міст, за яким видніються німецькі будинки.
Коли мета так близько, не хочеться шукати обхідну дорогу! Людей поблизу немає, нас ніхто не бачить... підемо по залізниці? І ми побігли по шпалам, готуючись в будь-яку мить ухилятись від поїзда або виправдовуватись перед залізничниками/поліцією (турісто, ніхт фірштейн дойч! це залізничний міст, а не тротуар, серйозно? це що, кордооон??). Одразу за мостом пірнули в найближчі кущі, а звідти вибрались на вулицю.
Випадкові ранкові перехожі могли спостерігати, як з кущів вибігають дві веселі дівчини і занепокоєно озираються на поліцейську машину і на гвинтокрил в небі...


Трохи поблукавши по пустим ранковим вулицям, ми вийшли в Старе Місто. Сонячні площі тільки починають прокидатись - відкриваються кав'ярні, група туристів слухає екскурсовода біля фонтану, шумлять поодинокі машини. Ми теж захотіли долучитись до прокидання міста і випити по горнятку запашної кави! Вивіска однієї з кав'ярень пропонувала зробити це за 1.10€ - прийнятно, якщо це не малюсіньке еспресо. Питаємо у офіціанта, він показує кавову чашку середнього розміру - це буде кава за 1.10€, і високу склянку - це буде латте за 2.40€. -Це вже дорого, давайте звичайну каву. -А ви звідки, питає офіціант, з Польщі? -Ні, з України! -Ааа, Україна :) Може, хочете каву з молоком?
На літній терасі, що ховається від ранкового сонця у старій вуличці, ми пили смачнющу каву-латте з молочною пінкою у високих склянках - за 1.10€ :)

Тепер можна спокійно гуляти містом. Заблукати в Гьорліці дуже приємно - йдеш собі через площу Obermarkt до башти, звідти до костелу, виходиш на іншу площу, занурюєшся у вузеньку бічну вуличку, де чепурні будиночки ховають від погляду шпиль ратуші, яка має бути десь зовсім поряд... Завертаєш до наступної вулички - може, вона приведе до мети? Йдеш, милуєшся теплими кольорами тінистої сторони вулиці, наче будинки самі випромінюють світло... потім озираєшся, і розумієш, що ти вже проходив тут, тільки в інший бік! Ось знову над дахами визирає ратуша-орієнтир, залишилось пройти під аркою старого будинку, щоб вийти на Untermarkt. Літні кав'ярні, фонтан-Нептун, кольорові будинки з галереями, і у кожного з них, напевно, є своя цікава історія, яку екскурсоводи розказують туристам, а я собі фотографую площу і ратушу з-під арок галерей...

Як стверджує Ксюша, Гьорліц - це звичайнісіньке німецьке місто, нічого особливо визначного. Мабуть, тому тут збереглась неповторна затишна атмосфера, яку втрачають туристичні мекки. І лише тут, за всю подорож, у мене виникла думка, що в цьому місті я б залюбки жила :)